Razom Добре там – де ми є! Разом краще і цікавіше.
Разом.Si збирає всіх українців в Словенії. Гуртуємось і допомагаємо один одному. Діють курси словенської мови. На сайті працює форум, де можна задати свої запитання і знайти однодумців. Регулярно проводимо зустрічі, покази фільмів, екскурсії.
 

Українська вишиванка підкорила Адріатику/ Ukrajinska vezana srajca je osvojila Jadran


Нагадаю, що ініціатива проведення такого свята виникла у 2015 році, після подій на Євромайдані в Любляні, який було організовано однією зі засновниць КТ «Любляна-Київ» Інною Демченко-Фреліх та місцевою українською діаспорою.

img_56469_2_1img_56470_2_1

 

З метою урізноманітнення культурного міксу «Борщ» його організатори щороку змінюють програму і частково місце проведення, але незмінною залишається головна подія українських діаспорян – хода вишиванок.

Цьогорічний Тиждень української культури розпочався 22 травня. Цього дня в Будинку літератури ім. Пріможа Трубаря відбулася презентація першої і другої серій документального фільму «Хлопець – побратим смерті» (знято в 1992 і 2011 роках). Режисерка фільму – Майя Вайс. Пані Майя – перша словенська жінка-режисерка, котра зняла повнометражний фільм. Фільм був знятий на прикладі сім‘ї Рижових, головним героєм у фільмі є хлопчик Анатолій. У фільмі висвітлюється вплив Чорнобильської катастрофи на життя цієї сім’ї. Також показано процес відправлення дітей-чорнобильців до Республіки Словенія, яка на той час перебувала у складі Югославії.

img_56471_2_1img_56472_2_1

Другий фільм знятий про того ж хлопця, але 20 роками пізніше. В ньому показано як Чорнобильська АЕС стала чи не єдиним джерелом доходу місцевих людей, котрі, не дивлячись на небезпеку, працюють там. Йшлося про мізерні зарплати цих людей порівняно з іноземцями, котрі там теж залучені до роботи з ліквідації наслідків аварії.

На презентації фільму була присутня режисерка фільму Майя Вайс. Аудиторія мала можливість поставити їй свої запитання. Пані Майя планує зняти ще й третій фільм. До речі, Майя Вайс була ініціатором збору підписів на підтримку Олега Сенцова від словенських діячів кіно.

Головна подія культурного міксу «Борщ», хода вишиванок, цьогоріч відбулася 26 травня на березі Адріатичного моря, а саме – в селі Струнян та місті Піран. Уже традиційно підтримати словенських українців приїхали українці з італійських міст Удіне та Трієсте. Разом з ними приїхали також італійці – палкі шанувальники української культури. Для учасників ходи вишиванок провели гарну екскурсію в селі Струнян, де споконвіків виробляють морську сіль. Розповіли, а потім показали спосіб добування і виготовлення солі. Зі Струнян учасники ходи вишиванок поїхали в приморське місто Порторож на обід. А який же обід у свято без пісні? То ж протягом трьох годин українці співали різні українські пісні. Перехожі зупинялися і прислухалися до гарних українських мелодій. Після обіду всі учасники пішли оглядати одне з найкращих міст Словенії – сусіднє місто Піран. Після оглядин історичної частини міста зробили спільну фотографію, виконали Гімн України в центрі м. Піран і пороз’їжджалися по домівках, чекаючи на нову зустріч у прийдешньому році.

Важливою частиною української ідентичності є її кухня. На жаль, на неї теж зазіхають сусіди. Часто росіяни варять український борщ і називають його «російським». Не пригадую випадків, щоб були українські чи польські «щі». Відомо, що це є російська страва і ніхто її не привласнює. Натомість, українцям доводиться захищати не лише свою територію і мову, але й кухню. Якраз тому засновники Українського тижня у Словенії вибрали для нього назву «Культурний мікс «Борщ», щоб підкреслити, що борщ – українська страва. Проте, у світі повинні знати не тільки про борщ, але і про інші страви української кухні. З цією метою засновники КТ «Любляна-Київ» Андрій Гевка та Інна Демченко-Фреліх вирішили провести вечір української кухні, який відбувся 28 травня у міській бібліотеці Медводе, що неподалік Любляни. Інна Демченко-Фреліх ознайомила словенців з українською кухнею загалом.img_56475_2_1img_56477_2_1

Автор статті Юрій Атаманюк розповів про галицьку кухню. Обидві розповіді супроводжувалися показом слайд-шоу українських та галицьких страв. Наприкінці події відбулася дегустація українських страв, а також приємна і щира розмова. Гості вечора докладніше розпитували про українську кухню. На вечорі також було анонсовано про підготовку «Енциклопедії української кухні» словенською мовою, яка повинна вийти друком до кінця поточного року.

img_56474_2_1img_56473_2_1

Словенці цікавляться сучасною українською літературою, і тепер її читатимуть рідною мовою. Завершальна подія Українського тижня у Словенії проходила у «Слов’янській бібліотеці». Там відбулася презентація чотирьох романів сучасних українських письменників: «Дванадцять обручів», «Московіада» Юрія Андруховича, «Ворошиловград» Сергія Жадана та «Карбід» Андрія Любки.

Переклад романів зробили викладач словенської мови Львівського національного університету ім. Івана Франка Прімож Лубей та його дружина Яня Волмаєр-Лубей. Доповідачем на презентації була пані Яня. Вона чітко розповіла про кожен роман та його авторів. Після розповіді відповіла на запитання гостей. До речі, Яня Волмаєр-Лубей протягом п’яти років мешкала у Львові. На запитання, чи відрізняється українська мова від російської, вона відповіла, що різниця велика, і що, знаючи українську, погано розуміє російську. Із залу були також і провокативні запитання, зокрема, які стосуються мовної проблеми та «спорідненості» українців і росіян. Подібні запитання виникають тому, що з боку України у Словенії майже відсутнє просвітництво.

Коли виникло таке запитання під час презентації книжок, Інна Демченко-Фреліх порівняла нашу мовну ситуацію із ситуацією в Австро-Угорщині (територія Словенії на початку ХХ ст.), де було німецькомовне міське населення і села у Словенії, де люди розмовляли словенською мовою. Але після І-ї Світової війни німці виїхали, і подібної проблематики не було. Також порівняла з новоприбулими мігрантами з колишньої Югославії. Деякі з них ще зараз погано розмовляють словенською (приблизно 12%), але про статус другої державної чи внесення її в громадський простір не йдеться. Агресивні запитання ставив, як пізніше з’ясувалося, словенський серб. Він говорив про те, що мовна проблема в Україні нав’язана штучно політиками. Казав про вищість російської і сербської. Обурювався, що тепер окремо ідентифікована хорватська, боснійська і чорногорська мови.

Варто зазначити, що днем раніше у книжковому магазині видавництва «Младінська кніга» окремо відбулася презентація роману Андрія Любки «Карбід» за участю самого ж автора. Ведучим був відомий журналіст, один із небагатьох словенських журналістів, які є об‘єктивними щодо України, Андрей Ярославни», в якому майже передбачив війну в Україні. Стопар. До речі, у 2009 році він зняв чудовий фільм про Україну «Виделки Анни Ярославни”.

img_56478_2_1img_56476_2_1img_56479_2_1

Тішить те, що Тиждень української культури в Республіці Словенія надихає словенців відвідати Україну. В липні цього року в Україну знову приїде група словенців. Щорічно таку поїздку організовує зі словенського боку Андрій Гевка, а з українського – журналіст Юрій Атаманюк. Завдяки таким поїздкам зміцнюється дружба двох слов’янських народів, а також розвінчується фальшива пропаганда про Україну та українців.

Текст і світлини : журналіст Юрій Атаманюк

 

comments powered by Disqus