Razom Добре там – де ми є! Разом краще і цікавіше.
Разом.Si збирає всіх українців в Словенії. Гуртуємось і допомагаємо один одному. Діють курси словенської мови. На сайті працює форум, де можна задати свої запитання і знайти однодумців. Регулярно проводимо зустрічі, покази фільмів, екскурсії.

Учасникики добродільного велопробігу “Українці в Європі” на “вихідних” у Словенії


6 та 7 серпня в Любляні зупинилися учасники добродільного велопробігу «Українці в Європі» http://samchuk.org/en/about-the-project-cycle-race-ukrainians-in-the-europe   , котрий стартував 13 травня 2016 року у Львові.  Хлопці проїдуть шляхом  протяжністю 10 000 км через 16 європейських держав – Польщу, Чехію, Німеччину, Нідерланди, Бельгію, Люксембург, Францію, Іспанію, Португалію, Монако, Італію, Словенію, Хорватію, Угорщину, Румунію та Молдову. Словенія була 11 державою на їхньому шляху, позаду вже 9 000 км. Словенія  їх зустріла хорошою дорогою та ясною погодою, тож прибули навіть раніше запланованого. В Любляні їх обідом зустріли представники українсько-словенського культурного товариства «Любляна-Київ». Після короткого знайомства та  відновлення сил учасники пробігу завітали до Посольства України в Словенії. Обговорювали перебіг велопробігу, його цілі, проблеми, що виникали під час подорожі, говорили про ставлення європейців до велопробігу , про українські громади за кордоном, тощо.

Після зустрічі з Послом М.Ф. Бродовичем  в Послольстві України в Словенії, хлопці заїхали в реабілітаційний центр «Соча», де на лікуванні перебуває українська дівчинка Наташа з Маріуполя. Наташа стала жертвою обстрілів російських найманців в січні 2015 року, та залишилася інвалідом, бо втратила ногу. Також між обстрілом Наташа залишилася напівсиротою, бо війна забрала в неї маму. Не дивлячись на таку трагедію, Наташа є великою оптимісткою і заряджає позитивною енергією всіх довкола себе. Вона красива, мила та дуже сяйна людина. Так описували її хлопці після зустрічі з нею. Хлопці не змогли попрощатися з Наташою особисто напередодні від’ їзду, тож  вирішили зробити їй подарунок  та передали кошти представникам кт «Любляна-Київ», щоб виконати одну невелику мрію Наташі…але поки це таємниця, Наташа поки що ні про що не здогадується.

Отже субота пройшла в зустрічах, а в неділю хлопці вирішили нарешті перепочити. Інна Демченко Фреліх з кт «Любляна-Київ» провела для них екскурсію містом, під час якої,  хлопцям, до речі,  поталанило  зустріти  під міською ратушею приємного та комунікативного  мера міста Любляна, пана Зорана Янковіча, який люб’ язно сфотографувався з учасниками велопробігу. Потім хлопці завітали в арт-бар «Прульчик», де часто збираються українці, що живуть в Любляні, оскільки ось уже більше як півроку  там працюють наші земляки Іра та Кирило з Донецьку. До «Прульчика»  підійшли також інші  українці, які хотіли познайомитися з учасниками велопробігу. Говорили багато, на серйозні і не дуже серйозні теми, багато сміялися, було тепло не тільки за Цельсієм, а було якось по-іншому  тепло, по-домашньому. Але й під час цього , так званого «вихідного», тобто дня без  велосипедів, хлопці теж працювали, бо саме тоді вдалося в них взяти саме це інтерв’ ю, з яким пропонуємо вам ознайомитися, для того, щоб дізнатися більше про учасників велопробігу та ознайомитися  з його  цілями, а  також послухати  їхні  враження від подорожі.

Як виникла ідея велопробігу?

Костянтин Самчук: Ідея велопробігу виникла рік тому, тоді, коли ми їхали схожим велопробігом Україною. Нас дуже добре зустрічали по всіх містах та селах і ми вирішили зробити нашу акцію більш обсяжним та проїхати Європою, щоб розповісти про Україну, про війну і водночас , зібравши кошти, допомогти, тим, хто постраждав в результаті цієї війни.

Як ви організовувалися? Хто займався логістикою? Чи була якась спонсорська фінансова підтримка?  Чи вам допомагають громади українців, тут в Європі?

КС: Була ідея, я запросив своїх знайомих хлопців, з якими був на фронті, Максима та Мишка,  дехто  приєднався через Фейсбук, дехто нас побачив на веловиставці, на якій мені надали можливість виставити наш баннер та розповісти про акцію. Більшість не були знайомі між собою. Що стосується фінансової підтримки, то нам багато допомагають люди на місцях, дають кошти, ночівлю, надають продукти. Унас є кілька партнерів, які нам допомагають, наприклад супермпркет «Фуршет» нам надав продукти, »Comanche«  нам надали кілька велосипедів, магазин «Велостріт» нам надав запчастини. Тож, загалом, починали за свій рахунок, зараз ми вже трохи назбирали коштів, тож на якісь побутові речі витрачаємо по мінімуму, що зібрані кошти передати тим, хто їх потребує. На жаль, ремонт супроводжуючого автомобіля, ремонт та заправка забирає досить багато коштів.

Чи є якась інформаційна підримка?

КС: Так, є. українські посольства в Європі викладають інформацію про нас на свої офіційних веб-сторінках. Вони нам також обіцяли пресу та телебачення, але на жаль, великої зацікавленності серед місцевих ЗМІ не було. Іноді деяким громадам вдавалося зацікавити ЗМІ нашим велопробігом.

Нагальне питання: в якій країні найкращі дороги?

КС: Дороги найкращі, з того що ми бачили,  в Нідерландах та Німеччині.

Що запам’яталося з пробігу? Позитивні та негативні моменти?

Розмову продовжує Олександр Чупринюк.

Олександр Чупринюк: З найбільш позитивного, запам’ яталася українська громада, те що вони нас зустрічають, приймають за будь-яких обставин, не зважаючи багаті українці чи бідні, дуже гостинні, допомагають житлом, їжею, інтернетом, електрикою, останнє з себе знімуть, але нам допоможуть. Це дуже  вразило. Щодо негативу, я навіть не знаю, що може бути найбільш негативним. Можливо єдиний негатив, це те, що в добі лише 24 години. Не вистачає часу на все. Можливо це можна назвати негативом. Хочеться побачити міста,  де ми буваємо. Ось сьогодні нам пощастило, бо у нас вихідний день, і ми можемо побачити місто, бо зазвичай ми їдемо, ввечері зупиняємося, і вже з самого ранку вирушаємо, тож не вдається нічого побачити. А так все супер, тільки позитивні враження.

Які враження від Європи? Європейців?

ОЧ: Вразила звісно інфрастуктура, дороги, відношення до велосипедистів, тут все відмінно, навіть нічого казати, це стало вже зрозумілим, коли ми перетнули кордон з Польщею. Ти їдеш і  відчуваєш себе учасником дорожнього руху, а не якимось там нікчемою, який десь на узбіччі їде. Це дуже вразило. Що стосується європейців, то ми не відчули жодної різниці між нами та європейцями. Все залежить від тебе, якщо ти нормальна та адекватна людина, то з тобою будуть адекватно спілкуватися, якщо ти щось  робиш погане, то, мені здається, що не важливо з якої ти країни.

Тобто, немає різниці між українцями та європейцями?

ОЧ: Ми є європейцями. Самі справжні європейці. До речі географічний центр Європи знпходиться в Україні (сміється). Все залежить від нас. Я себе відчуваю повноцінним європейцем і у нас, у всіх членів команди немає жодних проблем, нас привітно зустрічають, все добре.

Що європейці знають про Україну?

ОЧ: Про Україну знають дуже мадо, насправді. Про війну знають дотично і при цьому про неї знають, як правило, з прокремлівських  каналів, газет, а там, як ви знаєте, абсолютно проросійське висвітлення ситуації. Йдеться про всім відомі міжнародні супутникові канали, »Russia Today«, «Sputnik«,  »Россия 24»  і т.п. Також канали політиків, які підтримують Путіна, наприклад італійські  канали, які належать Сільвіо Берлусконі, і звичайно ж,  вони доносять свою позицію.

Оскільки ви зараз в Словенії, поділіться своїми враженнями від країни?

ОЧ: Маленька країна, дуже комфортна, з хорошою інфраструктурою, з класною природою і з добрими людьми. Це все, що ми встигли побачити, але я думаю цього достатньо.

Любляна вам сподобалася?

ОЧ: Дуже класне місто. Знову ж таки, маленьке, комфортне для проживання і в ньому є українці, які нас радо зустрічають.

Я задавала Кості питання про створення жіночої велокоманди для наступного пробігу? Але він сказав, що на провокативні питання не відповідатиме, бо одружений (сміється). Тож питання передаю тобі.

ОЧ: Ми б залюбки створили не лише жіночу команду, але й дитячу, тому що, чим більше буде варіантів донесення  позитивної інформації про Україну…нехай це роблять жінки, діти, будь-хто, тим краще буде для нас, тому що в інформаційному плані нам ще працювати і працювати. Потрібно створювати позитивний імідж, це може бути не лише велопробіг, це можуть бути, якісь культурні виступи, фестивалі, але кожен має робити, щось для того, щоб Україну позитивно сприймали.

Чи можливо є якісь розчарування ?

ОЧ: Не знаю чи це можна назвати розчаруванням, можливо швидше побажання, хотілося б, щоб коцентрація активних людей збільшилася, і не лише серед українців, але й у Європі, бо дуже багато людей інертно відноситься до якихось подій закордоном, що війна це десь далеко,  що вона нас не стосується… Колись я теж думав, що війна в Грузії, це далеко,  і що вона мене не стосується, але ось прийшов час, і війна прийшла в мій дім. Тобто чому я маю від когось вимагати, що він мені допомагав, коли я свого часу абстрагувався від грузинсько-російської війни? Тому й мені зараз  хочеться, щоб люди були більш свідомими, менше дивилися телевізор, більше спілкувалися та читали цікавих книжок і тоді не буде ніяких розчарувань.

 

 

 

Текст підготувала Інна Демченко Фреліх  /кт  «Любляна-Київ» /

IMG_4606

Хлопці обідають щойно по прибуттю

IMG_4612

З консулом пані Т. Кононенко т Послом України в Словенії, паном М.Ф. Бродовичем

IMG_4616

Спілкування з Послом

IMG_4613

Фотографування на фоні Тризуба

IMG_4622

Готуємо хустку з пам’ ятними написами для Наташі

13920045_1775319452686190_4426249004715128794_o

На відвідинах у Наташі (Реабілітаційний центр “Соча”, м. Любляна)

IMG_4618

Сашко з “Едіком” (супроводжуюче авто)

IMG_4621

Знову “Едік” цього разу з Васею та з чиїмось невідоми ногами :)

IMG_4632

Хлопці, знову з “господарем” міста, цього разу з мером Зораном Янковічем

IMG_4635

В арт-бару “Прульчик”

comments powered by Disqus