Razom Добре там – де ми є! Разом краще і цікавіше.
Разом.Si збирає всіх українців в Словенії. Гуртуємось і допомагаємо один одному. Діють курси словенської мови. На сайті працює форум, де можна задати свої запитання і знайти однодумців. Регулярно проводимо зустрічі, покази фільмів, екскурсії.

Біла Країна – край ріки Колпи, писанок та погачі…


В неділю 12 листопада 2017 року кт «Любляна-Київ» продовжило свій проект «По перли Словенією». Як і деякий час тому, в Штанієлі, звідки й почалося наше ознайомлення зі Словенією,  до нас також приєдналися наші добрі друзі та колеги по спілці “Альпи-Адрія” , українська діаспора Трієсте (хоча вона не виключно українська, а багатонаціональна, і ми цьому дуже тішимося !) ,були також й гості з України, які зараз , завдяки безвізу  вільно пересуваються Європою та знайомляться з нею «наживо».

Цього разу ми вирішили відвідати «далекий» край, на кордоні з Хорватією, Білу Країну. Нас  «поперла» туди не лише цікавість, але й запрошення нашої доброї знайомої, майстрині розпису білокраїнських писанок, пані Славіци Веселіц (Slavica Veselic). Справа в тому, що цього літа вона   відвідала Україну, разом з ще іншими словенцями та головою нашого товариства паном Андрієм Гевкою, який цю подорож організував, і хотіла  якось «віддячити» нашому товариству.

IMG_0803

Святковий “Мартинов” обід на туристичній фермі “Шкоф”

23559727_1954841188102779_1855612311721055665_n

Білокраїнські писанки роботи пані Славіци Веселіц

IMG_0816

Світлана (в українському вбранні), пані Соня, господиня та Ярослав

IMG_0811

наш італійський друг, Бруно

Пані Славіца все гарно спланувала, тож нам залишалося лише їздити краєм та насолоджуватися. На наше щастя, погода була ідеальна, було сонячно й тепло.Спочатку ми побували на фермі Šrajf” , яка спеціалізується на локальній гастрономії. Тож, скуштувавши святкового “Мартинового”  обіду, який складався з «погачі» (місцевий солоний пиріг, рецепт, якого  захищено європейською сертифікацією),  смаженої смачнючої качки, тушкованої  червоної капусти та інших смакот, з любов ‘ю приготованими господинею, пані Сонею, бо напередодні було свято вина, або як кажуть в Словенії «мартінування» . Пан Йоже, господар, теж мав чим похвалитися, він показав нам свою гордість, будинок  його родини  з 19 століття, який зараз є музеєм, оскільки під час ІІ Світоіої війни, село використовувалося партизанами, як шпиталь. Звичайно таємний. Щось на зразок наших криївок, але на інший манір. Селяни маскували свої господарські вози та під сіном перевозили поранених вояків, де потім, в сільських хатах, переоздоблених під шпиталь,  їх лікували. «Підвозили» поранених літаком, в сосіднє село Оток. Літак, як символ цього руху опору ще зараз стоїть посеред поля, яке слугувало аеродромом,  біля локальної дороги «Метліка-Черномель». Також пан Йоже продемонстрував нам сільськогосподарську техніку, якою користувалися селяни в 1930-х роках 20 століття.

IMG_0819

23592120_10213178903559933_1062924244322723404_o

Зацікавлені історією села-шпиталю

23593757_10213178905279976_4198153966418696666_o

пан Йоже та Андрій розглядають старовинну техніку

 

Було дуже пізнавально і цікаво. Зразу пригадалася наша Україна, де лише за бажання людей займатися своєю споконвічною справою годувати свої родини  та обробляти землю, Сталін та сталіністи, відправляли людей до Сибіру та знищуівали  їх геноцидом , яке людство знає (на жаль погано!) під назвою Голодомор.

Після гарного обіду та цікавого огляду  ми вирушили далі та зупинилися в екомайстерні по виробництву льону. Родина Цвітковіч (Cvitkovič)  займається збереженням білокраїнської традиції  ручного виробництва виробів з льону за збереженням традиції місцевої вишивки, яка відрізняється від інших регіонів Словенії, і дуже нагадує нашу українську вишивку, тож в крамниці-музею родини Цвіткович ми почувалися дуже «по-домашньому».

23380214_1954841244769440_775338982926414354_n

Майсетрня-музей льону родини Цвітковіч

IMG_0868

Продовжуючи подорож, ми зупинилися «на хвильку» в Черномелі, столиці регіону, почули легенду про виникнення назви міста, та зупинилися біля «цариці» краю річки Колпи, або Купи, як тут її називають, намилувавшися мальовничою рікою, заходом сонця та природними каскадами, ми рушили  на огляд вже на нічної  Метліки з професійним  туристичним гідом пані  Міленою,  яка нам розповіла про старованний замок-фортецю, церкву Святого Миколая та  звичайно, користуючися «Днем відкритих дверей» через свято вина,  ми відвідали винний погрібець «Метліка» Vinska klet »Metlika« , де мали також можливість послухати екскурсію про підриємство та  познайомитися з її директором паном Йоже  та поспілкуватися. Він був приємно вражений зустріти стільки українців в Білій Країні,  тож приділив нам  належну увагу та гарно частував, не забуваючи при цьому робити рекламу своєї, до речі дуже якісної продукції, переліковуючи всі нагороди, якими ця марка відзначена в Європі та світі.

IMG_0916

З королевою вина, нашим гідом пані Міленою та паном директором винзаводу “Метліка”

23519043_10213178911160123_237103493195182326_n

пан Андрій з “королевою вина” трохи оживився

23519131_1954841358102762_2565153240531748384_n

Традиційна білокраїнська погача

В Словенії часто вражає доступність  людей, хай то політиків,  директорів чи  зірок і т.п. Україні , на жаль, цього ще треба вчитися, бо в нас часто спрацьовує приказка «Був Іваном, а став паном», пережитки комуністичної «кастовості», яка потім перейшла в олігархічно-чиновницьку, і, на жаль, міцно тримається в головах людей.

Дорога додому була швидкою, адже, на щастя для всіх, Словенія оздоблена гарними дорогами. Готуємо нові подорожі, чекаємо нових вражень!

Нагадаємо, що проект «По перли Словенією», отримав цю назву лише зараз,але  розпочатий нами вже декілька років тому. Почалося все з «нашого старого доброго Штанієля»  декілька років тому. З міста, в якому знаходиться пам ятник Тарасу Шевченку. Слідкуйте за новинами, бо незабаром ми знову вирушимо перлинами прекрасної Словенії. Наша мета дізнаватися про Словенію та пропагувати українську культуру та ламати негативні стереотипи про україців, які на жаль, ще широко розповсюджені в Європі.

Текст: Інна Демченко Фреліх

Світлини: Інна Демченко Фреліх та Андрій Гевка

comments powered by Disqus